«БУРЖУЙКАМИ НЕ ТОРГУЮ, А ПЕРЕДАЮ ЇХ БІЙЦЯМ У ЗОНУ АТО»

04.11.2014
   Володимир Дейна (на фото), який зі своїми колегами-однодумцями виготовив і відправив для української армії 100 обігрівачів, обурюється, коли його запитують, скільки коштує сконструйована на його підприємстві металева пічка...
     
          Кость ГАРБАРЧУК

     
        Він орендує приміщення колишнього РТП у селі Дідичі Ківерцівського району. Тут отримали робочі місця півсотні працівників. Земляки знають його не лише як виробника запчастин та агрегатів для сільськогосподарської техніки і керівника фракції «Батьківщина» у Ківерцівській районній раді, а й як мецената та благодійника різноманітних спортивних змагань.
     Він із тих прагматиків, котрі не люблять гучно говорити про патріотизм, а роблять реальні справи. За словами пана Володимира, на нову ідею його наштовхнув телевізійний сюжет про те, як в одному з гаражів Львова виготовляють для наших бійців, котрі перебувають у зоні АТО, металеві буржуйки з газових балонів.
     — Хоч це і не наш профіль, — розповідає 32-річний приватний підприємець, — я подумав, що можемо зробити кращі обігрівачі. Зі своїми спеціалістами вирішили запропонувати іншу модель. Мене підтримав компаньйон та друг Руслан Гнатюк. Підготували два варіанти: більшу буржуйку, яка може обігріти 30 кубічних метрів, і меншу, розраховану на 20 кубічних метрів. Їхня собівартість відповідно 1300 і 1000 гривень.
     Експериментальні зразки випробували, тобто натопили їх і погрілися. А перед тим, як налагодити виробництво, запитали ще й думку бійців, які ними користуватимуться. Головна вимога — компактність. Пічка має бути не надто важкою, але з великою топкою, щоб зручно закладати дрова, а в разі необхідності швидко залити полум’я відром води. В комплекті до буржуйок — комини з металевого листа. Їх також виготовляють у цеху.
     Володимир Дейна був категорично проти інтерв’ю і не хотів будь–якого розголосу, але інформація таки поширилася, і до нього почали звертатися охочі придбати пристрій для обігріву.
     — Мене запитують, почім продаю пічки для АТО, — обурюється він. — Люди чомусь вирішили, що хочу нажитися на нашій спільній біді. Але нині не час думати про прибутки. Найважливіше для нас — виграти війну. Тому хочу через газету «Волинь–нова» пояснити: жодної буржуйки не продав. Їх виготовляємо за свої кошти і з власної ініціативи. Для мене надзвичайно важлива підтримка колективу. Якщо було потрібно, хлопці виходили на роботу в суботу. Відгукнулися й інші волиняни, коли дізналися про нашу ідею. Підприємець Галина Глушко з Озерця дала чавунні колосники, вартість яких 10 тисяч гривень. Торговий дім «Вікант» із Луцька зробив нам знижку на таку ж суму, коли купували метал, — наголошує пан Володимир.
     Ківерцівський підприємець зафіксував, кому вже відправив більш як сотню буржуйок: Спілці афганців, «Правому сектору», батальйонам «Світязь» і «Волинь», на блокпости в Луганській та Донецькій областях. Цими днями відвантажили ще 20 штук для наших земляків, які воюють у зоні АТО. Туди якраз вирушила вантажівка.
     …Заходимо в цех. Під стіною — цілий ряд металевих грубок, уже пофарбованих і готових до відправки на фронт. Як пояснив пан Володимир, фарбу брали спеціальну, яка витримує температуру 400 градусів. Тому коли буржуйки нагріватимуться, то не димітиме та не смердітиме, що дуже важливо, адже стоятимуть вони у землянках, бліндажах, наметах та на блокпостах.
     Поки ми розмовляли, до цеху під'їхав бус. Хлопці, які вийшли з нього, були неговіркими. Сказали лише, що з першого батальйону територіальної оборони Волині і прибули з Дебальцевого. Відповівши на запитання, хто їх направив, завантажили п'ять грубок із логотипом «КАМ», які вже наступного дня були на службі в наших солдатів.
     — Якщо одна буржуйка зігріє 10 бійців, а із Дідичів їх відправлять сотню, то вже 1000 захисників знайдуть порятунок від холоду! — вірить Володимир Дейна.
     А тим часом робота триває і далі. Підприємець із сумом наголошує, що 100 штук — це межа їхніх фінансових можливостей. Але якщо небайдужі волиняни хочуть допомогти — нехай зголошуються.
     — Я не збираю грошей. Не потрібно ходити й зі скринькою по домівках, — зазначає Володимир Дейна. —Купуйте метал, колосники. Дам рахунки на сировину. Нам треба зігріти всіх, хто захищає Україну на Сході. Найважливіше завдання — швидко зробити буржуйки і так само швидко доправити їх у зону бойових дій. Бо хлопцям на блокпостах нині вкрай необхідні теплий одяг і буржуйки.
     Як наголосив мій співрозмовник, поки ми сидимо вдома в теплій хаті, бійці там замерзають на блокпостах. Якби на Волині хоча б 10 підприємців взялися виготовляти такі грубки, то, переконаний Володимир Дейна, зону АТО за місяць забезпечили б повністю.
  
   Фото Олександра ФІЛЮКА.

Джерело: сайт газети "Волинь Нова"