Анатолій Пушкін: Спогади про лютий 2014 – біль моєї душі…

15.03.2016
    «З листопада 2013 року Волинська партійна організація ВО «Свобода» стала активним організатором поїздок на протестні акції. Свободівці мали свої розгорнуті намети на Київському майдані. Я, як голова партосередку, керував організацією поїздок активу Любешівщини. Ми збирали одяг і теплі речі, продукти, які щотижня відправляли до Києва.»,- розповідає радник голови Ківерцівської районної ради, депутат райради, свободівець, Анатолій Пушкін. –«Сам був на Майдані більше п’яти разів. Жив тижнями в Жовтневому палаці, наметах.»
  «Перше, що запам’яталось, як з народним депутатом Євгеном Мельником їздили по Києву і скуповували хліб. Була небезпека блокади беркутом під’їздів до Майдану. Коли питали, навіщо так багато купуємо, ми відповідали – на весілля. Загалом, у той день  придбали хліба на 10 тис. гривень. У Профспілках вигружали, там готували їжу для майданівців. В той день на вулиці Лютеранській близько 3 год.  ночі беркутівці взяли нас у кільце, поламали намети, все потрощили.          
    В січні ми з Іваном Войчуком виїхали з Ківерець вчергове на Майдан.  Початок гарячих протистоянь на Грушевського. Там у ці дні було справжнє пекло. На барикадах молоді хлопці, чорні від копоті, як шахтарі.  Пораненого юнака піднесли до нашого гурту. Йому медики надали допомогу. Куля чи осколок влучили у ногу. Йому наклали пов’язку і «забинтували» скотчем.  Хлопчина далі повернувся до побратимів на передову.  Ми били бруківку і засипали її у мішки. Кожен робив, що міг.
    Ввечері, 18 лютого, Артем Запотоцький, Олександр Вронський, Микола Киричик і я вкотре виїхали на Майдан. По дорозі на блокпості у Цумані зустріли бус з нашими побратимами,  в якому був Василь Мойсей та разом їхали вже до Києва.  Готували екіпіровку самі. Я зробив бронежилета з товстої машинної гуми, скотчем обмотував. Було, звісно, страшно, особливо, 19 лютого вночі. Не бояться тільки дурні. Кожна людина боїться. Тільки питання в тому -  йде далі, чи втікає… Було холодно і волого. Протестувальників поливали водою. В наметах сушилися і грілися. 19-20 лютого: все на Майдані палає. Тоді було страшно. Вражаюча різниця мирного життя і армагедону: все горить, як в кіно, горить Профспілковий, барикади. В голові роїлися думки про кінець світу. Що заставляло людей йти під кулі?  Не було ніякого захисту. Всі йшли реально на смерть. Я зайшов у Жовтневий: там калюжі крові, туди зносили вбитих і поранених… У ці дні почалися перші серійні розстріли. Люди зрозуміли: все – кінець або йдемо вперед. Тоді востаннє бачив і свободівця Василя Мойсея. Він загинув від кулі снайпера. Також згодом взнав, що застрелили побратима Едуарда Гриневича з Любешівської «Свободи». Артем Запотоцький був важко поранений. Куля пройшла через спину в кількох міліметрах від хребта та застряла в ключиці. Зараз Артем в інвалідному візку, проте,  незламна воля до боротьби допомогла стати депутатом Луцької міської ради.
   Коли зрозуміли,  вистояли - не вірилось, що все скінчилось. Була радість від маленької перемоги: ми вистояли перед державницькими жорнами. Чого навчило: відстоювати правду, витримки, йти дорогою, якою йшов, відчуття відповідальності перед загиблими.
   Сьогодні щодня іду біля меморіалу Героїв Небесної Сотні і Василь Мойсей, Едуард Гриневич,  мої побратими, дивляться на мене та посміхаються: «Що слабак, вагаєшся, не вистачає сили духу...»  Повинен йти до кінця вперед! Надія, що держава відбудеться, є!
    Після Майдану була надія на зміни, що люди будуть відходити від комунізму. Але популізм і олігархи керують і далі… Знову потрібно нам вистояти. Перемогти внутрішнього корупційного ворога та окупантів на Сході. Адже кредо кожного свободівця - Україна понад усе! Це гасло українських націоналістів, заклик до боротьби за незалежність України.
    З 2014 року я займаюсь волонтерською діяльністю. Коли стажувався на посаду першого заступника голови Любешівської РДА, був головою комісії  по гуманітарному  забезпеченню військових АТО. Відповідно списку мобілізованих забезпечували військовою формою, білизною, взуттям, робили медичні аптечки. На придбання необхідного залучалися волонтерські кошти. Близько п»яти разів відвідував з волонтерами військові формування ЗСУ на Сході. Певні проблеми були у придбанні якісних бронежилетів. На зустрічі з Віталієм Яремою родин героїв Небесної Сотні я звернувся за допомогою у придбанні бронежилетів. Його помічник дав телефон. Зізвонився, купив. Тай думаю, як броник перевірити. Мав його відстріляти. Перехожий військовий допоміг. Знайшлися хлопці, як кажуть, пішли на зустріч…  Відстріляли з СВД, бронежилети виявилися хорошими. Їх відправили «Новою поштою» нашим військовим.
   У серпні 2015 року від патріарха УПЦ КП Філарета за волонтерську діяльність та з нагоди річниці створення спецбатальйону ОП «Січ» отримав  медаль «За жертовність та любов до України».
Довідка:
  • Пушкін Анатолій Федорович (політична партія Всеукраїнське об’єднання "Свобода"). Народився 25.06.1974 р. у м. Луцьк.
  • Освіта вища. ВДНУ, спеціальність фізичне виховання, олімпійський  та професійний спорт. Майстер спорту з боксу.
  • З 1998 року приватний підприємець.
  • 2002 р.- активний громадський діяч.
  • 2004 р. – учасник помаранчевого Майдану.
  • 2005 р. - вчитель фізичної культури в ЗОШ, с.Пальче.
  • 2010 р- член ВО Свобода.
  • 2013 р.- тренер-викладач Ківерцівської ДЮСШ, секція боксу.
  • 2013 р.- помічник-консультант на громадських засадах народного депутата України Анатолія Вітіва.
  • 2010-2015р.р.- член виконкому Ківерцівської міської ради.
  • 2014 р. – учасник революції Гідності. Нагороджений Почесною Грамотою ВО Свобода «За вагомий внесок в Українську Перемогу».
  • 2015р. – голова Ківерцівської районної партійної організації В.О. «Свобода».
  •  2015 р.- помічник-консультант на громадських засадах народного депутата України Олега Осуховського.
  • Жовтень 2015 року – депутат Ківерцівської районної ради.
  • 2016р.- радник голови Ківерцівської районної ради.

Світлини зі сторінки Анатолія Пушкіна у соцмережі Фейсбук.